Освіта – світло!
Це запам’ятай!
Всяк час ти добре вчись
І різні труднощі долай!
Бажаєм успіхів і знань,
Змагань і віри, і дерзань.
Знання потрібні для життя,
Для України майбуття…
Нестабільність, виклики й загрози сучасного світу, що переживає глибоку системну кризу, примушують нашу країну змінити роль і місце у світовій спільноті, шукати шляхи перетворення України на міцну конкурентоспроможну державу. Державу, яка забезпечує своїм громадянам високу якість життя та гідні соціальні стандарти. Державу, яка реально впливає на європейські та світові процеси, бере активну участь у колективних зусиллях зі зміцнення миру і безпеки у регіоні й світі.
В сучасному світі саме освіта стає запорукою побудови успішної держави. Тільки та країна може досягти усіх поставлених цілей та положення у світі, де освіта та кваліфікована підготовка майбутніх спеціалістів стоять серед першочергових завдань.
ХХІ століття – це вік розвинених інформаційних технологій, глобальної комп’ютеризації виробництва. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості і разом із цим толерантної, відкритої до демократичного спілкування й розвитку в національному та міжнародному вимірі.
До такого високого рівня освіти людство пройшло довгий історичний шлях та мало різноманітні підходи до освоєння знань. У стародавній освіті наголошувалося на грамотності, релігійних і моральних вченнях і професійних навичках, причому різні цивілізації робили різний ступінь акценту на кожному з них.
Історія стародавньої освіти відноситься до освітніх практик і теорій ранніх цивілізацій, у тому числі стародавнього Єгипту, Месопотамії, Греції, Риму, Індії та Китаю – де в першу чергу була призначена для еліти, включаючи королівську сім’ю, священиків і дворян.
У Стародавньому Єгипті освіта була зосереджена на грамоті, математиці та релігійних вченнях. У храмових школах учнів навчали книжники та священики.
У Месопотамії освіта так само була зосереджена на грамотності та математиці, але також включала навчання професійним навичкам, таким як сільське господарство та металургія. Студентів навчали в храмових школах або приватні вчителі.
У Стародавній Греції освіта поділялася на два етапи: початкова освіта (grammata), яка була зосереджена на читанні, письмі та арифметиці, і вища освіта (paideia), яка включала філософію, риторику та фізичне виховання. Освіта також була розділеною за статтю, дівчата отримували обмежену освіту вдома. (див. також Освіта у Стародавній Греції)
У Стародавньому Римі на освіту вплинула грецька система, зосереджена на літературі, історії та ораторському мистецтві. Хлопчики з багатих сімей отримували освіту у приватних викладачів або в школах, які називалися луді.
В Індії освіта здебільшого була зарезервована для касти брахманів, зосереджуючись на релігійних вченнях, філософії та літературі. Навчання надавалося в гурукулах або ашрамах, де учні жили зі своїми вчителями.У Китаї освіта була зосереджена на конфуціанстві з наголосом на морально-етичних вченнях. Навчання надавалося в школах під назвою шуюань або гуоцзянь, де учні вивчали класику та складали іспити на державну службу.
Освіта за часів Середньовіччя
Середньовічну освіту здобували латиною, у XIV столітті відбувається перехід на національні мови. Вікові особливості дітей не враховувалися. Читати в школі вчилися за Біблією. Відомості часто були фантастичними.
З розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Університетські випускники мали право викладання в будь-якій школі. Університет поділявся на факультети. Революцію у викладанні здійснило книгодрукування.
Історія освіти в Україні
З часів Русі при монастирях та митрополичій кафедрі діяли лише вищі студії з філософії та богослов’я. У 1037 році Ярослав Мудрий заснував Київську Академію. Розвитку вищої освіти зашкодила монголо-татарська навала, тривала відсутність власної національної держави, поступова асиміляція еліти Волині, Поділля та Київщини польською шляхтою. Населення українських земель могло здобувати вищу освіту в університетах Європи: Ягеллонському (Краків), Болонському, в інших італійських, німецьких та французьких університетах, Віленській і Замойській академії.
Вищі студії в Україні були започатковані князями Острозькими наприкінці XVI століття в Острозькій академії, де в 1570–1590-х роках сформувався гурток вчених, письменників, перекладачів і видавців, які випускали богословську, полемічну й навчальну літературу, викладали в школі. Та школа, називалась «тримовним ліцеєм», «гімназією» і «академією», поєднувала програму тогочасної європейської середньої школи («школа семи вільних наук») із вищими студіями. В академії розпочався процес активного засвоєння на православному підґрунті досягнень єзуїтських колегіумів. За її прикладом православні школи почали з’являтись в інших містах, що розгорнуло реформу шкільної освіти. 1632 року у Києві митрополитом Петром Могилою, шляхом злиття братської школи з Лаврською, було утвореною Києво-Могилянську колегію, на базі якого згодом постала Києво-Могилянська академія. Вона за роки існування випустила в світ велику кількість науковців, державних діячів, письменників, композиторів, поетів та філософів.
Освіта України на сучасному етапі
Із набуттям незалежності на основі Закону України «Про освіту» 1991 року була значною мірою реформована освітянська галузь: здійснено перехід на триступеневу підготовку — бакалавр, спеціаліст, магістр.
Поряд із новими державними постали навчальні заклади із недержавною формою власності.
У 2001/2002 навчальному році в Україні діяло 318 вищих навчальних закладів, в яких навчалося 1,55 млн студентів. Понад 20 провідних закладів освіти отримали статус національних. В Україні переважно збериглась кількість студентських місць, яка склалася протягом попередніх десятиліть — 170 студентів на 10 000 осіб населення.
Протягом багатьох віків усі винаходи, досягнення людства були зафіксовані на різноманітних носіях, які зберігалися у бібліотеках, починаючи від стародавнього часу до сучасності. До XII століття книги зберігалися переважно у монастирських і кафедральних бібліотеках. Перші публічні бібліотеки відкрилися в XV столітті у великих містах.
30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек.
Це нагода відзначити роль книгозбірні у житті кожного українця і зокрема зростаючих поколінь. Це також можливість привернути увагу суспільства до ролі і високої місії бібліотекаря – просвіщати, навчати орієнтуватися у потоці інформації, сприяти оволодінню навичками пошуку та використання ресурсів на різних носіях і допомогти усвідомити значення бібліотеки суспільства знань, допомогти зрозуміти, що бібліотеки єднають світ, а бібліотекарі є хранителями, збирачами духовних скарбів, помічниками і порадниками на шляху до знань і мудрості.
Звичайно, зараз можна завантажити й купити майже будь-яку книгу, але!
По-перше, усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно.
По-друге, в бібліотеці є особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців. Адже сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори.
В Україні налічується понад 40 тисяч бібліотек, в яких працює близько 53 тисяч бібліотекарів.
Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність, це центр громадського життя, простори для зустрічей та заходів. Зараз бібліотека стає більш сучасною та адаптується до потреб відвідувачів, надаючи не тільки доступ до книжкового фонду, а й створюючи електронні бібліотеки та архіви. У бібліотеці користувачі можуть працювати в Інтернет-мережі, отримати доступ до Wi–Fi.
Працівники бібліотеки коледжу завжди створюють особливу атмосферу, яка яка єднає однодумців, надихає до праці, допомагає відпочити думками та поринути у світ книг.
Протягом навчального року у читальній залі бібліотеки проходить велика кількість цікавих та різноманітних заходів, постійно оновлюються книжкові виставки та перегляди літератури. Бібліотекарі завжди раді допомогти викладачам та студентам у пошуку необхідної інформації та підручників.
Завідувачка бібліотеки Марія Дмитрієва