Країна відзначила 76 річницю Дня Перемоги – дня пам’яті та примирення. Спогадами про однин із святкових заходів учасниками якого були й наші співробітники ІАТК є особливо бажання поділитися. Це була тематична екскурсія «Ізмаїл пам’ятає», організатором якої були клуб «Сонячний вітер» та видавничий Дім «Кур’єр». Комфортабельний автобус надав авто перевізник Євген Ясиновенко. Протягом трьох годин він забезпечував мобільне переміщення по місту до пам’ятних місць, обелісків та пам’ятників,присвячених подіям та героям Другої світової війни.
… Меморіальний комплекс «Вічний вогонь»… Тут, у братській могилі, покояться тіла солдат, які визволяли Ізмаїл від німецько-фашистських окупантів. Їх імена відомі. У дні державних та травневих свят до монументу покладають квіти на знак подяки за врятований світ.
Були покладені квіти й на могили невідомих солдат. Їх 8- вони захороненні на Малому руському цвинтарі (вул. Пушкіна). Поруч з ними знайшла останній земний притулок І. К.Пойда- керівник історико-краєзнавчої та пошукової роботи Палацу дітей та юнацтва. Усе своє життя вона присвятила військово-патриотичному вихованню підростаючого покоління в дусі поваги та любові до рідного краю, Батьківщини. Наш викладач Л.Я. Парахова – одна з її вихованців-гуртківців. Лілія Ярославна поділилася спогадами про свого наставника, згадала про той час, коли «кипіла» пошукова робота, користувалася великою зацікавленістю школярів того часу. Ними було виконано багато роботи для того, щоб імена невідомих солдат стали відомими…
На цьому ж цвинтарі похований й Герой України сучасного часу, наш випускник 1959 року Видобора Володимир Діонісійович (1941-2017). Створена ним АК «Свобода» стала взірцем ведення сільськогосподарського виробництва України, за що й він удостоєний цього високого звання.
Своєю величністю вразив екскурсантів пам’ятник полеглих ізмаїльчан, возведений у мікрорайоні Копана Балка. З’ясувалося, що монумент побудовано на кошти містян (без дотацій держави). А основою для нього послужила стальна залізнична рейка. Ось така народна кмітливість – якщо творити-то на віки!
… Меморіальна дошка навпроти будівлі колишньої великої синагоги на вул.. Пушкіна 13. Читаємо страшні рядки про геноцид над єврейським населенням міста: створення табору примусової праці для ізмаїльчан єврейської національності, більша їх кількість була розстріляна в районі ізмаїльської фортеці. Ця прониклива розповідь нікого не залишив байдужим. Журналіст та екскурсовод Сніжана Стрепетова вклала багато праці в дослідженні цього питання, опрацювала безліч архівних документів, зустрічалась з очевидцями тих страшних подій, щоб пам’ять минулого ожила.
Багато цікавих та невідомих фактів із біографій героїв війни: командира Червоної армії Миколи Зав’ялова, командира ескадрильї Платона Семенюка, Гвардії майора Миколи Клушина, Гвардії сержанта Анатолія Лещова – відкрив для нас екскурсовод – дослідник, знавець історії Бессарабщини Олександр Серіков. Про Анатолія Олексійовича Лещова хочеться розповісти особливо. Він командував військовим знаряддям 5 гвардійської мотострілкової бригади 45 армії ІІІ Українського фронту. Він відзначився під час форсування річки Дунай: вів прицільний вогонь по баржам, примусив капітулювати ворожих офіцерів та моряків, які знаходилися на них, першим переправився через Дунай, за що й був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з вручення ордена Леніна та медалі Золота зірка. Він є єдиним героєм війни такого рангу, який мешкав у нашому місті.
Біля пам’ятника морякам- дунайцям, катеру 134 Дунайської флотилії, випущеним у військовий час на заводі «Красное Сормово» ( м. Горькій) ми зробили останню світлину на пам’ять. На довгу пам’ять. Тому що такі події не забуваються.
В.о. заст. Директора з ВР Донцова О.М.
Вихователь гуртожитку № 2 Михайліна Н.М.