“Мета життя – самовираження.
Проявити у всій повноті свою сутність
— ось для чого ми живемо.”
Оскар Вайльд
Оскар Вайльд — поет, драматург і прозаїк, який найповніше втілив у своїй творчості художні принципи англійського естетизму.
Народився О. Вайльд 16 жовтня 1854 року в Дубліні, його батько був лікарем-хірургом, а мати письменницею і журналісткою. Першу освіту Оскар Уайльд здобув удома. Батьки, чудово освічені, прищепили йому з дитинства любов до книг і мов. Культ краси, що панував у батьківському домі, багато в чому визначив його особисті погляди на природу мистецтва.
З 1864 по 1871 Оскар Уайльд навчався в Королівській школі Портора (поблизу Дубліна), яку закінчив із золотою медаллю. Уайльд був удостоєний Королівської шкільної стипендії для навчання в дублінському Трініті-коледжі (коледжі Св. Трійці). З 1871 по 1874 він навчався у Трініті-коледжі. У цьому навчальному закладі Уайльд придбав не тільки знання, а ще деякі переконання, риси характеру, які він зберіг на все життя.
У 1874 році Уайльд, удостоївся стипендії на навчання в Оксфордському коледжі Магдалини на класичному відділенні. Ще під час студентства Оскар подорожував по Європі, а також написав кілька творів. За поему «Равенна» отримав Ньюдігейтську премію. Після закінчення університету в 1878 році, він оселився в Лондоні, їздив по США з лекціями.
Перший опублікований збірник Уайльда «Вірші» вийшов в 1881 році. Повернувшись до Лондона, Оскар одружується на красивій доньці дублінського адвоката — Констанцією Ллойд, від якої мав двох синів. Будиночок на Тайт-стріт, де мешкало подружжя, було обставлено з великим смаком . Улюбленим заняттям Уайльда було показувати своїм гостям дружину, щомісяця вбрану в інший костюм.
Наступний період його життя був літературно плідний. Він працював журналістом (був редактором журналу «Жіночий світ»), а також написав безліч оповідань в той час. У 1891 році був опублікований популярний роман Уайльда «Портрет Доріана Грея», а написаний він був у 1890.
Дотепність письменника прекрасно проявилося в комедіях «Ідеальний чоловік», «Як важливо бути серйозним», «Саломея» (1891). Після любовного зв’язку з Альфредом Дугласом (він кинув сім’ю через ці відносини), маркіз Куїнсберрі подав на Уайльда до суду. Оскар був засуджений на два роки в’язниці, в якій остаточно зламався морально. Звільнившись у 1897 році, оселився у Франції, змінивши ім’я на Себастьяна Мельмота, написав «Баладу Редінзької в’язниці».
30 листопада 1900 життя Уайльда обірвалося в результаті хвороби (менінгіту).
Оскар Уайльд, без сумніву, був однією з найяскравіших фігур кінця XIX століття. Його творчість, пронизана вишуканим стилем, глибоким філософським змістом та гострим соціальним сатиризмом, досі приковує увагу читачів.
Основна вимога, яку О. Вайльд та його послідовники висували до мистецтва,— не копіювати природу, а відтворювати її за законами краси, недоступної для повсякденного життя. Не мистецтво відображає дійсність, а життя наслідує мистецтву,— вважав письменник. Мистецтво покликане створити новий світ, який є маренням, казкою, неправдою — і при цьому воно нічого не виражає, крім самого себе.
Казки О. Вайльда дивним чином являють собою і найбільш органічне втілення естетичних ідей письменника, і найбільш категоричне їх заперечення. У багатьох казках Вайльда (“Молодий король”, “Рибалка та його душа”, “Велетень-егоїст”, “Зоряний хлопчик”) відчувається стилістика біблійної притчі, а образна структура “Солов’я та троянди”, “Чудової ракети” та деяких інших творів подібна до образної структури байки.
Роздумами про співвідношення добра, користі й краси проникнуті майже всі твори Вайльда, втім, фінали казок зазвичай песимістичні: Зло непереможне, торжество Добра не відбувається. Попри це, разом із саркастичним висміюванням вад несправедливого світу, казки Вайльда містять пристрасну проповідь добра, співчуття і краси.
Роман “Портрет Доріана Грея” ( The Picture of Dorian Gray) — єдиний роман Оскара Уайльда, найвідоміший та найпопулярніший його твір. Вперше виданий 20 червня 1890 року. Друга редакція, у якій автор дещо доповнив та змінив твір, дописав нові розділи, вийшла у квітні 1891 року — один із найцікавіших і найзагадковіших творів Вайльда.
«Трагедія старості — не в тому, що людина старіє, а в тому, що душею вона все ще залишається молодою». Молодий Доріан Грей стає моделлю для найкращого портрета художника Безіла Холлуорда, а потім, під впливом проповідника гедонізму лорда Генрі Воттона, перетворюється на невиправного себелюбця і шукача задоволень. Поступово людина та портрет ніби обмінюються ролями: Доріан Грей протягом вісімнадцяти років залишається зовні незмінним, а замість нього старіє картина, на якій час, пристрасті й вади моделі залишають свої сліди.
Мотив “двійництва”, використаний у “Доріані Греї”, в романтичній літературі був найгострішою формою вираження “подвійності світу”. На межі століть цей мотив виникає як підсумок роздумів про складність, а часом і “подвійність” людської особистості. У “Портреті Доріана Грея” Вайльд утілив свою концепцію людини, в душі якої — і пекло, і рай.
Сучасники Оскара Вайльда звинувачували його в тому, що він популяризує розпусний спосіб життя. Однак сам письменник говорив про те, що його роман — це дзеркало, і кожен бачить у головному герої свої власні слабкості. Хто знаходить у романі вади, той приніс їх туди сам.
Як яскравий представник естетизму, Вайльд прагнув створити твір, який би вражав своєю красою, вишуканістю мови та яскравими образами. Таким твором стала провокаційна п’єса “Салмея”. Через призму біблійної історії Вайльд критикував суспільні норми та мораль свого часу. Він підкреслював штучність і лицемірство суспільних умовностей, протиставляючи їм природні почуття і бажання людини. Саломея стала для нього втіленням пристрасті, яка руйнує все на своєму шляху.
П’єса “Салмея” викликала великий скандал під час своєї прем’єри через свою відвертість і еротизм. Однак вона стала одним з найвідоміших творів Вайльда і надихнула багатьох художників і композиторів.
“Важливість бути серйозним” – це шедевр сатиричної комедії Оскара Уайльда, який досі не втрачає своєї актуальності. Ця п’єса – це гостре викриття лицемірства, поверхневості та умовностей вікторіанського суспільства.
Вайльд підкреслює, що шлюб часто розглядається як вигідна партія або спосіб піднятися в суспільстві, а не як союз, заснований на коханні та взаєморозумінні. Автор викриває подвійні стандарти, які існували щодо чоловіків і жінок, а також різних соціальних класів.
“Ідеальний чоловік” – це одна з найвідоміших комедій Оскара Уайльда, яка поєднує в собі елементи соціальної сатири, психологічного драматизму та гострого гумору. П’єса викриває лицемірство вищого суспільства, торкається тем моральності, репутації та шантажу.
“Кентервільський привид” – це готично-юмористична повість Оскара Уайльда, яка поєднує в собі елементи жаху, сатири та соціально-культурної критики. Твір, написаний у формі казки, насправді містить глибокий підтекст і дозволяє автору висміяти певні аспекти суспільства.
Повість демонструє зіткнення двох культур – старої Європи, представленої замком Кентервіль і його привидом, та нової Америки, в особі родини Отісів. Це протистояння традицій і сучасності, старого і нового.
Вайльд майстерно поєднує елементи жаху з гумором, створюючи абсурдні ситуації та висміюючи людські вади. Кожен персонаж і предмет в повісті має символічне значення. Замок Кентервіль – це символ минулого, привид – символ страху і традицій, а родина Отісів – символ сучасності і матеріалізму.
Оскар Вайльд – це письменник, який змушує нас задуматися про природу мистецтва, про цінності життя та місце людини в суспільстві. Його твори – це не просто розвага, це філософські трактати, приховані під маскою гумору та парадоксів. Творчість Уайльда – це вічна спадщина, яка продовжує надихати та дивувати.
Завідувачка бібліотеки
Марія ДМИТРІЄВА