«Завдання людини полягає
у завданні найможливішої
користі оточуючим»
Володимир Вернадський.
Творча спадщина Володимира Вернадського
« Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твердженнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів»
Володимир Вернадський
Володимир Іванович Вернадський – український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Один із засновників Української Академії наук; став дійсним членом Української АН та її першим президентом (з 1919), засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім’ям).
Володимир Вернадський народився 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї економіста Івана Васильовича Вернадського.
Через чотири роки після народження Володимира батьки переїхали в Харків. Сім’я відвідувала родичів на Полтавщині.
Дитячі роки майбутнього вченого пройшли в Україні — в Полтаві і в Харкові (1868–1875рр.). У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії.
В дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько, який дуже ретельно і послідовно займався вихованням і освітою свого сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури.
Батько — Іван Васильович Мати — Ганна Вернадська
Рід Вернадських має глибокі українські корені. Він походив з давнього освіченого українського роду. Один із його предків по батьківській лінії воював у війську Хмельницького. Прадід навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Дід служив штабс-лікарем в армії. А батько після закінчення Київського університету Святого Володимира працював викладачем у Петербурзі, Харкові й Москві. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися Вернадським.
Під впливом батька Володимир віддав перевагу вивченню природознавства (що й стало приводом для вступу на фізико-математичний факультет).
У ті ж роки Володимир Вернадський їде на два роки у закордонне відрядження (Італія, Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія). Він працює в хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснює геологічні експедиції, знайомиться з новітньою науковою і філософською літературою, бере участь в Лондонському геологічному конгресі, стає членом-кореспондентом Британської асоціації наук.
Після захисту докторської дисертації у 1897 році Вернадський стає професором Московського університету.
Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції.
У званні кандидата наук він закінчує університет і залишається в ньому для підготовки професорського звання.
На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за вільнодумство, демократію. Не до душі була, зрозуміло, громадська активність Вернадського урядовим органам, які збирали агентурні повідомлення про вчених. Член ЦК партії кадетів, член Тимчасового уряду Росії в ранзі товариша міністра.
На знак протесту проти урядової політики Вернадський залишає Московський університет і переїжджає до Петербурга, продовжуючи політичну і наукову діяльність. Перебіг революційних подій спонукає його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здає позицій, підписує звернення, в якому були і такі слова: «…зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників». За наказом Леніна і Сталіна почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїжджає в Полтаву.
У квітні 1918 року приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошується Українська держава. Вернадського запрошують до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. З Москви до Києва переїжджає понад 20 відомих вчених. Навіть незважаючи на те, що в Україну прийшли німці, вчений зміг організувати кілька геологічних екскурсій, а також виступити з доповіддю на тему “Жива речовина”.
В. І. Вернадський розробив життєздатну, модель Академії. Згідно з його задумом, Академія має задовольняти такі важливі вимоги:
1) національні (допомагати зростанню української національної самосвідомості та української культури),
2) державні (сприяти підвищенню продуктивних сил країни і людини)
3) місцеві (бути якнайтісніше пов’язаною зі звичайними питаннями практичного життя).
В організацію академічного життя В. І. Вернадським також покладено три головні принципи: державний статус, самоврядність Академії у наукових справах, гармонійне поєднання природничих, технічних і соціогуманітарних наук.
13 вересня 1918 року на засіданні комісії за доповіддю Вернадського було ухвалено заснувати щорічні асигнування на наукові роботи, експедиції та ін. Комісія подбала про Ботанічний сад Києва, про створення Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обирають першим президентом УАН. Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського — почалося створення біогеохімічної лабораторії.
Вернадський був одним з тих вчених, із якими рахувався Сталін. Це була самобутня геніальна людина, і Сталін це розумів.
25 грудня 1944-го Володимир Вернадський попросив дружину принести каву. І поки та була на кухні, у вченого стався крововилив у мозок. Подібна біда спіткала і його батька, тому син дуже боявся померти такою ж смертю. Після того, що сталося, вчений прожив ще 30 днів, так і не опритомнівши. Помер Володимир Вернадський 6 січня 1945 року.
Різнопланова творча спадщина Вернадського привертає увагу багатьох вчених світу. Важливе місце в його діяльності займали, зокрема, мінералогія і кристалографія. Серед основних завдань мінералогії Вернадський ставить питання генезису мінералів.
Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів.
Вернадський — також творець нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію.
«Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом, і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія, і біогеохімія.»
В.Вернадський
Велике значення Вернадський приділяв воді. Він наголошував, що вода займає окреме місце в історії нашої планети, оскільки немає жодного природного утворення, яке могло б зрівнятися з нею щодо впливу на перебіг основних геологічних процесів. 1933 року опублікували першу частину його монографії “Історія природних вод”. Вона унікальна через кількістю порушених і досліджених автором проблем, постановку і глибину опрацювання багатьох із них, обсяг і скрупульозність вивченого матеріалу.
Вчений написав понад 400 наукових праць, а також філософські твори.
Володимир Вернадський належав до тих патріотів України, які передбачали щасливе завтра свого народу, який обов’язково посяде гідне місце і в Європі, і в світі. У 1944 р. видав останню працю «Декілька слів про ноосферу».
Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав:
«Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…»
В Національній Академії Наук регулярно відбуваються наукові читання на вшанування пам’яті академіка В.І. Вернадського.
Ім’я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, бібліотекам, кораблям тощо, а також Національній бібліотеці України.
Національна бібліотека України ім. В. Вернадського
Академія наук СРСР у 1945 році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з 1973 року НАН України встановлена також премія імені В.І.Вернадського, а з 2003 р. — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України.
У 2000 році на всеукраїнському шоу “Людина року” вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання “Людина століття”.
З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс Vernadsky Challenge з призовим фондом у 2 млн гривень у якості гранту на розвиток проєктів молодих винахідників.
Завідувачка бібліотеки Марія Дмитрієва