Нова книга у бібліотеці ІАТФК:
Ліна Костенко. Записки українського самашедшого /Ліна Костенко.- К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.-416с.
Світова література розвивається двома шляхами:
Ø перший – вільні твори, в яких автори висловлюють виключно власні думки і ніяк не піддаються впливу найясніших осіб (князів, царів, генеральних секретарів), це – література Свободи;
Ø другий – твори, що транслюють бажання влади з поширення насильництва над особистістю, надіями, мріями простих людей. Це – імперські наративи (від imperio – насильництво). Автори пишуть та відрихтовують ці твори за гроші, а читачі отримають отруту власного майбутнього.
Борис Пастернак, який був поетом срібного віку, після революції 1917 року відмовився продавати свій талант більшовицьким цензорам та заробляв гроші чудовими перекладами Шекспіра, Кітса, Рільке, Гете. Це те, що називають «внутрішньою еміграцією», життям з незгодою. За цю відносну свободу потрібно було платити відмовою від власної кар’єри та благополуччя.
Але в 1957 році він вирішив видати свій роман «Доктор Живаго», за який через рік отримав Нобелівську премію як перший письменник в Радянському Союзі. Ось тут за вказівкою владних органів виступили кишенькові діячі від літератури. Вимагали позбавлення Б.Пастернака громадянства та примусового висилання з країни члени спілки радянських письменників Л.Ошанін, О.Безіменський, Б.Полевой, Б.Слуцький, М.Грибачьов, С.Михалков, В.Інбер та багато інших.
«Ничего о нем до сих пор не знал. Никогда его книг не читал… Но знаю» – фрагмент Літературної газети (Москва) від 25 жовтня 1958 року з виступами членів спілки радянських письменників та ”простих громадян” за вказівкою публічно проявити масові насильницькі демонстраційні виступи по відношенню до Бориса Пастернака:
На цей жовтневий шабаш Борис Пастернак напередодні смерті (1960р) відповів так:
Я пропал, как зверь в загоне.
Где-то люди, воля, свет,
А за мною шум погони.
Мне наружу ходу нет.
Темный лес и берег пруда,
Ели сваленной бревно.
Путь отрезан отовсюду,
Будь что будет, все равно.
Что же сделал я за пакость,
Я, убийца и злодей?
Я весь мир заставил плакать
Над красой земли моей.
Но и так, почти у гроба,
Верю я, придет пора,
Силу подлости и злобы
Одолеет дух добра.
Красива поезія!
Але яке відношення все це має до Ліни Костенко? На жаль, дуже пряме.
Після розправи з Б.Пастернаком твори Ліни Костенко були заборонені з 1961 року до 1977 рік. Саме в ті роки я вчився в школі і тому не чув навіть імені цієї прекрасної української поетеси, яка була виключена зі шкільної програми української літератури. Книги Ліни Костенко і Бориса Пастернака були вилучені з бібліотек і заборонені! (так завжди буває в період мракобісся).
Але ця історія має несподіване продовження.
Приблизно в 2000 році під час дискусії про поезію студент нашого технікуму(тоді так називався наш коледж) спитав про моє ставлення до віршів Ліни Костенко. І я почув дивні твори, чисту і прозору поезію і був дуже здивований, що це саме українська література, а не переклад з іншої мови! Студента звали Сергій Рубльов, він давно закінчив і технікум, і університет. Бачите, які талановиті у нас студенти!
Геракліт з Ефесу вважав, що все змінюється. Вода в річці та повітря кожної миті будуть різними, тому кожного разу це буде інша річка. Так само змінюється наші тіло та свідомість. Але ці зміни відбуваються за нашим вибором. Якщо ми дихаємо літературою Свободи, спілкуємося з некон’юнктурними людьми та робимо добрі вчинки, то і життя наше буде вільним і щасливим!
Хай живе BookCrossing!
Прилуцький В.І.