6 листопада Київ відзначає 78-му річницю визволення міста від фашистів, яке увійшло в історію під назвою «Київська наступальна операція
З нагоди святкування цієї події, класний керівник Фадєєва Н.М. провела відкриту класну годину ( онлайн конференцію) у групі 4-А електрики. Під час бесіди студенти висловлювали свої думки, показували підготовлені відеопрезентаці, знайдені фото того періоду.
Німецька кулеметна точка на правому березі Дніпра (схоже, у Києві) – частина Східного Валу
Внаслідок Київської наступальної операції було розгромлено київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), нацистських окупантів вигнали з Києва, а на цій території було створено стратегічний плацдарм, який відігравважливу роль у боях за Правобережну Україну.
На 4 годину ранку 6 листопада 1943 року Київ повністю визволили від нацистських військ. Місто було зруйноване і майже порожнє, відступаючи, нацисти підпалювали все, що могли. Загалом у місті на цей час нараховувалося близько 100 тисяч мешканців, тобто лише десята частина довоєнного населення. Гітлерівська окупація Києва тривала 778 днів – з 19 вересня 1941-го до 6 листопада 1943 року.
Виконання цього завдання було доручено військам п’яти фронтів: Центрального (командувач Костянтин Рокосовський), Воронезького (Микола Ватутін), Степового (Іван Конєв), Південно-Західного (Родіон Малиновський) і Південного (Федір Толбухін).
Такий вигляд мав нинішній Майдан Незалежності в 1943-му. Знято від нинішнього готелю “Україна”. Посеред площі стоїть колишня міська дума, зараз на її місці – фонтани
Історія Другої світової війни знає безліч прикладів жорстокого й нелюдського ставлення до бійців і командирів їхнього Верховного головнокомандувача — Йосипа Сталіна. Один з них — форсування Дніпра і визволення столиці України. За радянських часів про Корсунь-Шевченківську операцію багато розповідали і написали воєначальники — командувачі фронтів, армій. Але їхні спогади дуже далекі від тієї правди, яку розповідали рядові бійці — учасники тих подій.
За офіційними даними, за визволення Києва віддали свої життя понад 400 тисяч солдатів і офіцерів Радянської армії. А ось доктор історичних наук, професор Віктор Король вважає, що цифра ця надто занижена. І називає іншу — близько мільйона. Переважна більшість із них — українці. Я не перебільшую їхню роль у визволенні рідної землі. Річ у тім, що, дійшовши до кордонів України, Червона армія була дуже знекровлена. Тож її лави поповнювали ті українці, яких не мобілізували до війська 1941-го. Їм здебільшого й довелося, як писав російський письменник Віктор Астаф’єв — безпосередній учасник тих подій, «ціною молодих життів визволяти Київ».
За підсумком операції за мужність та героїзм нагородили орденами і медалями 17,5 тисяч бійців і командирів радянської армії. На їхню честь пізніше було названо станцію метро «Героїв Дніпра».
Нехай це свято з гірким присмаком смутку залишиться у пам’яті всіх українців як приклад звитяги, справедливості та мужності! Низький уклін усім, хто брав участь у битві за Дніпро.