Символом 2023 року за східним календарем є Чорний Водяний Кролик або Кіт.
Така дуальність пов’язана з тим, що у Південно-Східній Азії та Китаї астрологи ведуть різні календарі. У Китаї символом цього року є Кролик — символ довголіття, жвавості та біганини, а у В’єтнамі — Кіт. Втім, традиційно прийнято користуватись саме китайським календарем.
Кролик і Кіт – тварини сімейні, тому саме в наступаючому році любовна сфера кожної людини буде щасливою, а будинок – повна чаша. Люди, які шукають серйозних відносин, обов’язково отримають їх, а сімейні пари реалізують всі свої заповітні бажання.
Зазвичай роки Кролика наповнені непередбачуваними подіями та карколомними поворотами. Підлаштуватись до ритму 2023 буде важко, адже стихія Води провокуватиме мінливість. Успіх Кролик принесе ініціативним людям, тож просто плисти за течією — не найкращий варіант у прийдешньому році.
Також рік під покровительством Кролика буде сприятливим для тих, хто проявить чесність, щирість і легкий характер.
Яким обіцяє бути рік 2023?
Рік Водяного Кролика або Кота обіцяє бути більш спокійним, ніж драматичний та різкий рік Тигра. Тварини, що уособлюють 2023 рік мають тихий (в порівнянні з тигром) норов та допоможуть заспокоїтись, відпочити та з новими силами іти до реалізації звершень. Втім, розслаблятись не варто — безініціативність буде жорстко каратись. Тож, пам’ятайте, що Кролик та Кіт люблять тих, хто знає, чого хоче і не сидить склавши руки.
Ті, хто народився у рік Кролика зазвичай сентиментальні та консервативні люди. Завоювати їхню прихильність можна показавши свою прихильність до традицій, законослухняності і настороженому відношенні до ризикованих проектів.
Також люди народжені у рік Кролика завжди переймаються думкою оточуючих про себе. Найкраща професія для людей народжених у рік Кролика — дипломати. Вони легко знаходять спільну мову з оточуючими та вміють вирішувати складні проблеми за столом переговорів.
Різдво Христово завершує сорокаденний Різдвяний піст, Святу передує дуже строгий піст. Після Різдва наступають святки – 12 днів, коли відмічається Свято. Святвечір віряни святкують напередодні Різдва Христового. Цього дотримуються посту та готують святкову вечерю. Дата святкування Святвечора залежить від того, коли саме людина буде святкувати Різдво Христове — за юліанським чи григоріанським календарем. Сама назва походить від сполучення двох слів: “святий” і “вечір”. Адже, за легендою, саме цієї ночі у Вифлеємі народився Ісус Христос, який потім став Спасителем людства.
Святвечір завжди передує Різдву. Тому римо-католики святкують його 24 грудня, а православні віряни — 6 січня.
Не менш важливою за саме свято вважалася підготовка до різдвяно-новорічних днів. Селяни в давнину ще під час жнив створювали обжинкового Дідуха та готували пахуче сіно. До Святвечора та Різдва намагалися закінчити всю важливу роботу: навести в оселі лад, прибрати, відремонтувати все, що потрібно, зайнятися рукоділлям, приготувати святкові страви.
За звичаєм, потрібно було побілити приміщення, розмалювати його для зустрічі Різдва і Нового року, поприбирати в кожному приміщенні, випрати старі чи прибрати нові скатертини. Також намагалися купити новий одяг для кожного члена родини. Підбирали й новий посуд. Особливо важливо було натирати мак для куті в новій макітрі (спеціальний глиняний горщик). З воску з власної випічки виготовляли свічки. Водночас під час роботи обов’язково промовляли молитву.
Ще на світанку 24 грудня (6 січня) починали готувати кутю та узвар. Їх наші предки вважали Божою їжею. Тут важливо було дотримуватися певного ритуалу. В печі по-особливому укладали дрова, запалювали їх обов’язково “живим” вогнем (іскра від кресала або тертя двох деревинок), брали набрану на світанку (непочату) воду, на якій заварювали пшеницю. В кожному регіоні України існували свої традиційні рецепти куті. Але зазвичай її готували із зерна, сухофруктів, горіхів, меду.
З першими променями сонця відкривали всі вікна в оселі, а також ворота у двір, щоб впустити до свого обійстя хороший урожай, багатство. Освяченим маком обсипали домашню худобу, погреби та комори. Це, за повір’ями, захищало від злих сил.
Коли все було готово, господар та його старший син вносили до хати “Святки” — ритуальні символи різдвяних свят. Батько ніс “непочату” воду, а син — три колоски. Також заносили Дідух, який обов’язково ставили на покуті, біля ікон. Пахучим сіном встеляли підлогу та стіл.
Було заведено не їсти цілий день, аж до першої зірки. Це правило не стосувалося хворих, вагітних, дітей. Тоді одягали гарний новий одяг і сідали за стіл. На Святвечір заборонялося ходити в гості, позичати гроші, йти з дому. Перед початком господар оголошував молитву.
Святвечір припадає на останній день Різдвяного посту, а тому на святковому столі повинні бути лише пісні страви. Вечерю часто називають “багатою”, тому що на столі повинно бути 12 страв. На Святвечір традиційно готують кутю, борщ із “вушками”, грибну юшку, голубці, вареники, мариновані гриби, маринований оселедець, тушковану капусту, заливну рибу, узвар та пампушки.
Що не можна робити на Святвечір
Одягати брудний, старий одяг.
Працювати по дому або у дворі.
Відмовляти в допомозі.
Сваритися і лаятися (особливо за столом).
Рибалити й полювати.
Шановні викладачі, співробітники та студенти коледжу, приміть щирі привітання з Новим роком і Різдвом Христовим! Новорічні й Різдвяні свята – час казкового настрою, загадування бажань і віри у здійснення мрій. Час, коли ми підсумовуємо минуле й будуємо плани на майбутнє.
Новий рік – це нові ідеї, нові сподівання та досягнення!
Хай розпочаті добрі справи стануть основою благополуччя ваших родин. Нехай Різдвяна зоря запалить у Ваших серцях вогонь віри, любові, надії та оптимізму!
Завідувачка бібліотекою Марія Дмитрієва