ВІЙНА…
Війна! Порожні вулиці, сирени, укриття,
Вдягає ляльку поспіхом розгублене дитя.
Вломились «визволителі» злодюгами у дім.
Поборемо, здолаємо! Дамо вогню усім!
Ніколи не пробачимо загарбницьку орду
За долі покалічені, за сльози і біду.
Війна. Летять над згарищем лелеки й журавлі,
І вперто лізе паросток зелений з-під землі.
Наталя Карпенко
19 листопада – 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це – 1000 днів стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 днів, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу.
Зараз Україна проживає один із найсуворіших періодів у новітній історії. Побачивши, що Україна обрала собі Європейський шлях, наша сусідка росія, відчувши загрозу демократії в Україні, зрозуміла, що вона може перекинутися і на їхню територію, тому й розпочала проти нас війну.
24 лютого 2022 року. Найдовший день нашого життя. Найважчий день нашої новітньої історії. Ми прокинулися рано й відтоді не засинаємо.
У когось був страх, у когось – шок, хтось не знав, що сказати, але всі відчували, що робити. На дорогах з’явилися затори, але багато хто їхав по зброю. З’являлися черги. Хтось стояв на кордонах, але багато хто – до військкоматів і ТрО.
Ми не підняли білий прапор, а стали боронити синьо-жовтий. Не злякалися, не зламалися, не здалися.
Українці зрозуміли, що у всі віки нас принижували, забрали у нас історичну правду, нищили нашу мову, а зараз хочуть забрати ще і волю, і європейство. Тому захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України став , як ніколи, священним обов’язком кожного її громадянина. Захищати свою Батьківщину пішли сини – добровольці уже в перші дні.
За час повномасштабної агресії нашими захисниками було знищено:
• 9214 танків – 18592 гелікоптерів – 369 літаків – 18366 безпілотників;
• 329 гелікоптерів – 28 кораблів – 20170 артилерійських систем;
• 2631 крилатих ракет – 3588 спецтехніки – 1 підводний човен.
Але багато вірних українських синів вже ніколи не повернеться до своїх домівок, близьких. Кожен день війни приносить нові втрати. Тисячі українців віддали свої життя, захищаючи нашу землю від російської агресії. Їхні імена назавжди вписані в історію України як символи мужності, відваги та самопожертви.
Наш Бессарабський регіон, який відомий своїм курортним кліматом та багатою історією, під час повномасштабної війни також продемонстрував, що здатен відстоювати свою свободу. Багато наших земляків стали на захист України, проявивши мужність і героїзм.
Імена героїв Одеської області назавжди залишаться в наших серцях. Серед них:
Віталій Блажко – майор, командир снайперської групи ОЗСП “Азов”, який загинув під час захисту Маріуполя.
Валерій Самофалов – матрос ВМС ЗС України, який збив три російські гвинтокрили Мі-35.
Ігор Терьохін – письменник і ресторатор, який загинув на Херсонському напрямку у складі 126-ї окремої бригади тероборони Одеси.
Під час російської агресії багато українських міст стали справжніми фортецями, витримавши жорстокі обстріли та окупацію. Їхні мешканці продемонстрували незламний дух, героїзм та відданість своїй землі. Мешканці цих міст активно протистояли окупантам, брали участь у партизанському русі, надавали допомогу ЗСУ.
Буча, Ірпінь, Гостомель – ці міста стали об’єднуючим фактором для всієї України, символом боротьби за свободу та незалежність.
Миколаїв, Охтирка, Волноваха, Маріуполь, Харків, Херсон, Чернігів тримали тривалу оборону та масовий опір агресору.
Волонтерський рух в Україні під час повномасштабної війни став одним із найяскравіших проявів громадянської свідомості та незламності українського народу. Тисячі людей об’єдналися, щоб надати допомогу армії, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим від війни. Їхній внесок у перемогу України неоціненний.
Волонтери часто першими надають допомогу там, де державні структури ще не встигли доїхати. Вони швидко реагують на зміни ситуації на фронті та потреби людей. Залучають власні кошти, матеріали та знання для допомоги армії та цивільному населенню. Волонтери підтримують бойовий дух військових та дають надію цивільним.
19 листопада – день нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!
В читальній залі бібліотеки з нагоди 1000 днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну оформлена книжкова виставка – нагадування «Шлях України. Шлях боротьби!», де представлені сучасні книги і періодичні видання, з яких можна дізнатися про початок війни, її причини та наслідки, подвиги українських захисників та волонтерів.
Завідувачка бібліотеки
Марія ДМИТРІЄВА