У величну пору золотої осені приходить чудове свято- День працівників освіти. День Учителя, Вихователя, Людини, що засіває в юних душах велику любов до України, її народу і землі. Це свято завітає у кожну родину, адже кожний пройшов через турботливі руки і добре серце мудрих наставників.
Свята приходять і відходять, змінюються назви і дати, але День вчителя святкувався і буде святкуватись завжди, тому, що ніхто, ніколи і ніде не ставав сам по собі вченим, мудрецем, художником.
Працю вчителя ні з чим не можна порівняти. Ткач через годину бачить плоди своєї праці. Орач, сівач, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі. А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння, бо справжній учитель – у думках і вчинках людей, яких він навчив.
Учительський колектив можна порівняти з великим хором. У кожного викладача свій голос, свої методи і прийоми викладання. Але всі вони разом сіють в наших душах розумне, добре, вічне. Усі ми, теперішні і колишні учні, щиро шануємо і любимо своїх учителів. І тут безсилі відстані, роки, десятиліття. Вчителів пам’ятають усе життя.
Ми впевненні, що кожен студент нашого коледжу з почуттям глибокої вдячності згадує Вас, своїх духовних батьків. Відкриті зірки колись назвуть вашими іменами, шановні викладачі. Це колись буде… А сьогодні вас вітають ті, в чиїх серцях ви запалюєте багаття жаги пізнань, кому віддаєте свої знання, чистоту свого серця, своєї душі.
Лише той Учитель, хто живе так, як навчає. ( Г. Сковорода)