У травневі дні якось особливо гостро відчувається втрата людей, які наближали бажаний День перемоги. Давно вже немає з нами колишніх співробітників технікуму (а нині-ІАТК) Якова Трохимовича Комарова, Івана Йосиповича Кваші, Андрія Григорійовича Ковтонюка, Степана Івановича Каланчука, Степана Дмитровича Канівця.., а пам’ять про них жива.
4 травня виповниться 19 рокі як пішла з життя Раїса Федорівна Шадріна- заслужена артистка Казахської РСР, ветеран Великої Вітчизняної війни, фронтова актриса, яка присвятила театральному мистецтву понад 60 років. 20 з них вона віддала вихованню почуття прекрасного і любові до театру студентам агротехнічного коледжу.
Людина вийняткової сили волі, талановита, працелюбна Раїса Федорівна і донині є взірцем для наслідування. Її майстерно поставлені спектаклі « Урок дочкам», «Я з комариком танцювала», «Будемо дружити будинками», «Пташка щастя» та ін. виглядали на одному диханні і збирали великі зали. І ті, хто її не знав, із задоволенням слухають розповіді про її біографію, дивуючись життєлюбству тендітної на вигляд жінки (Р.Ф. Шадріна працювала в Театрі юного глядача), але сильної по натурі.
Нинішні студенти прийняли естафету від своїх старших сокурсників, продовжуючи доглядати за могилою Раїси Федорівни на міському цвинтарі. Напередодні свята 9 травня Владислав Тодоров (голова студентської ради гуртожитку №2), Яна Решетило, Павло Лєшан і В’ячеслав Недов привели в порядок місце поховання режисера та актриси, і в знак подяки за її акторську працю в роки другої світової, з уклоном поклали живі квіти. І не дивлячись на негоду та дощ, доручену справу виконали старанно, на совість.
Вихователь гуртожитку №2
Наталя Михайлина