Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
І в тисячах очей предсмертний жах.
Страшні останки – черепи і кості –
В землі не тліють, – пам’ять стережуть.
Щоб людство більш не знало голокостів,
Про Бабин Яр не сміємо забуть.
Страшна дата – 80-ті роковини від початку масових розстрілів єврейського населення у Бабиному Яру.
Київ – Бабин Яр – урочище на північному заході Києва – у роки Другої світової війни перетворилось на братську могилу сотень тисяч людей.
Нестерпним болем повен Бабин Яр.
Тисячоліттям тугою волає.
Безсилі тиша тут і календар
І берегів у пам’яті немає.
Крізь землю проростуть дерева тут кістками,
І пеститиме їх примхливим вітерцем,
Оголюючи тлін, болючий камінь,
Немов на глум, залишений живцем…
Не знає він, чи ця дитина з яви,
Чи витвір вітру, куряви і хмар.
Ні він один. І струмені криваві
Переливають тугу в Бабин Яр.
З 27 вересня 1941 року почалися масові розстріли, які тривали протягом двох років. Ця київська місцина, що стала мовчазним свідком злочину нацистської Німеччини та її репресивної машини, перетворилася на один з всесвітніх символів Голокосту.
Пекло починається
З донесення начальника поліції безпеки і Служби безпеки (СД) – IV AII-B. №1В/41 g.Rs. від 7 жовтня: “За погодженням з комендантом міста видано заклик до всіх євреїв зібратися в понеділок 29 вересня до восьмої години у визначеному місці. Ці заклики були розклеєні членами створеної української міліції по всьому місту”.
Листівки зі смертельним наказом з’явилися на стінах будинків 28 вересня.
Наказ не був підписаний – не зрозуміло, хто наказує. Також не пояснили, з якою метою слід “зібратися”.
Хоча вимога “забрати з собою документи, гроші, білизну та інше” натякала на те, що кудись везтимуть. Тим більше в російському тексті велено взяти, крім згаданого, ще й “ценные вещи, а также теплую одежду”.
Версію про переселення влада підкріпили чутками, які поширила через своїх довірених осіб. З того ж донесення: “Одночасно також усно було повідомлено, що всі євреї Києва переселяються”.
Цілий день і вечір в єврейських родинах висували версії. Одні гадали, що переселятимуть кудись неподалік у гетто. Інші міркували радикальніше: відвезуть до Палестини. Хтось вважав, що німці домовилися з Кремлем обміняти євреїв на своїх військовополонених.
Натомість далеко не всі євреї підкорилися німецькому наказові – частина людей залишилися вдома або сховалися. Поліцейські 45-го батальйону обшукували будинки і примусово приводили порушників на Лук’янівку.
Тим часом у Бабиному Яру безперестанно чулися автоматні черги. Есесівську розстрільну команду змінювали щогодини.
Речами загиблих доручили займатися членам української поліції. Їх – дві машини по 20 осіб – привезли з Подолу, де в тамтешній школі розташовувалася казарма. Вони сортували речі, вантажили їх на ваговози.
Вантажівки відвозили речі на вул. Некрасовську в приміщення школи – всі чотири поверхи були забиті тим, що залишилося від розстріляних. На першому поверсі – продукти, на другому – білизна, на третьому – верхній одяг, на четвертому – коштовності (обручки, сережки, годинники тощо).
З донесення начальника поліції безпеки і Служби безпеки 7 жовтня (гриф “Секретна справа Рейху!”): “Гроші, цінні речі, білизна та одяг були зібрані і частково передані націонал-соціалістичній народній добровільній організації для забезпечення фольксдойчів, частково – комісаріату міської управи для роздачі нужденному населенню”.
Того дня розстріли тривали до 18-ї години.
Вижити вдалося одиницям
30 вересня до Києва прибула айнзатцкоманда 5, яка приєдналася до зондеркоманди 4а в справі розстрілу євреїв.
Того ж дня комендант міста генерал Курт Ебергард видав наказ керівникам будинків (кербудам) закрити всі порожні квартири й звітувати про їх наявність районним управам, причому єврейські квартири подавати окремим списком.
1 жовтня вийшов наказ №5 коменданта української поліції Андрія Орлика: всі кербуди мають виявити в своїх будинках євреїв, які не пішли до Бабиного Яру, і здати їх “до найближчих районових Комісаріатів та Команди Української поліції м. Києва, по вул. Короленко, 15, другий поверх”. За невиконання – смертна кара.
У місті запровадили комендантську годину.
2 жовтня Бабин Яр відвідав райхсфюрер СС Генріх Гіммлер, який ще влітку 1941-го видав наказ про те, що після загарбання Києва всі євреї мають бути знищені. Нині цікавився ходом “гросс-акції”, спостерігав за розстрілами, які тривали.
Про кількість жертв повідомив до Берліна начальник поліції безпеки і Служби безпеки 7 жовтня: “У взаємодії зі штабом групи і двома командами полку поліції “Південь” 29 і 30 вересня зондеркоманда 4а стратила 33 731 єврея”.
Це без урахування дітей. І тільки протягом двох днів. А ще ж, крім зондеркоманди 4а, в кривавій бійні брала участь айнзатцкоманда 5.
До того ж 30 вересня страти не припинилися. Вони відбувалися щоденно до 3 жовтня (“Єврейська акція тимчасово проводиться до 3.10.41” – це з донесення відділу Абверу 113-ї сухопутної дивізії Вермахту).
І далі регулярні розстріли продовжувалися ще протягом кількох місяців.
Киянка Ірина Хорошунова свідчила в щоденнику, що євреїв, які ховалися і яких спіймали, возили на вантажівках до Бабиного Яру – а невеликі групи вели пішки – ще й у грудні. І навіть пізніше. Приміром, айнзатцкоманда 5 стратила протягом 12-24 січня 1942 року ще 8000 євреїв.
За національною ознакою знищили все єврейське населення Києва. Тільки одиницям вдалося вижити – за чужими чи підробленими документами.
Бабин Яр став місцем найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні.
Масові страти в ньому тривали усі два роки німецької окупації – там знайшли свою смерть полонені червоноармійці, моряки Дніпровського загону Пінської військової флотилії, радянські підпільники, роми (теж за національною ознакою), українці, пацієнти психіатричної лікарні, заручники з-поміж цивільного населення тощо.
Злочин і покарання
Інколи пишуть, ніби кати Бабиного Яру не були покарані. Це не зовсім так.
Вальтер фон Райхенау, генерал-фельдмаршал, командувач 6-ї армії. Схвалив ідею “акції відплати”, прямо відповідальний за неї. Помер за чотири місяці після початку кривавої акції від серцевого нападу.
Курт Ебергард, генерал-майор, міський комендант Києва, віддав наказ про знищення євреїв. Потрапив до американського полону, де вкоротив собі віку в 1947 році.
Фрідріх Єккельн, генерал поліції, обергрупенфюрер СС, вищий керівник СС і поліції рейхскомісаріату “Україна”. Один з організаторів “гросс-акції”, доповідав Гіммлеру в Києві про її хід. Страчений за вироком радянського військового трибуналу в 1946-му в Ризі.
Пауль Блобель, штандартенфюрер СС, командир зондеркоманди 4а, безпосередньо керував розстрілами в Бабиному Яру восени 1941-го. Повішений за вироком американського військового трибуналу 1951 року в Німеччині.
Куно Каллсен, гауптштурмфюрер СС, заступник командира зондеркоманди 4а, один з керівників бійні в Бабиному Яру. Засуджений до 15 років каторжної в’язниці. Відбув термін повністю, помер 2001 року в Німеччині.
Курт Ханс, гауптштурмфюрер СС, командир частини в зондеркоманді 4а. Під час масових страт у Бабиному Яру керував розстрільними командами. Засуджений до 11 років ув’язнення. Відбув два роки, звільнений за станом здоров’я. Помер 1997-го в Німеччині.
Август Хефнер, оберштурмфюрер СС, командир частини в зондеркоманді 4а, брав участь у розстрілах в Бабиному Яру. Арештований американцями. Засуджений до 9 років ув’язнення, після апеляції – до 8 років. Відбув термін повністю. Помер у Німеччині 1999 року від хвороби Паркінсона.
Август Мейєр, оберштурмбаннфюрер СС, начальник айнзатцкоманди 5. Керував масовими вбивствами в Бабиному Яру восени 1941-го. Наклав на себе руки 1960 року після арешту за звинуваченням у тяжких військових злочинах.
Трагедія Бабиного Яру в мистецтві
У 1945 році Дмитро Клебанов, український композитор і диригент єврейського походження, написав у свою симфонію № 1 («Бабин Яр»). Тематичний матеріал симфонії був пронизаний єврейськими мелодіями, а апофеозом став скорботно-траурний вокаліз, що нагадує єврейську поминальну молитву Кадиш. Після заборони на виконання симфонії, композитора відсторонили від посади голови Харківської організації Спілки композиторів і на довгі роки відсунули присвоєння йому звання професора. Симфонія була виконана через 45 років, в 1990 році в Києві.
У 1961 році, після відвідин місця розстрілів, Євген Євтушенко написав свій знаменитий вірш «Бабин яр», яке лягло в основу 13-ї симфонії Д.Д. Шостаковича.
У 1960-ті роки в радянській пресі з’явилися згадки про масові розстріли в Бабиному Яру. У 1966 році в журналі «Юність» був опублікований скорочений варіант документального роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр», проте публікація роману окремим виданням затягувалася, а потім була припинена. Після втечі Кузнєцова за кордон примірники журналу з главами роману були вилучені з фондів бібліотек. Повністю роман вийшов в Росії вже в післяперебудовну епоху.
Сучасні пам’ятники в Бабиному Яру та його околицях
Пам’ятник розстріляним ромам. Київ, Бабин Яр
Меморіальний камінь у Бабиному Яру
“Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими окупантами в Бабиному яру», являє собою багатофігурну композицію з бронзи. Відкритий 2 липня 1976 року.
“Менора в Бабиному Яру” – пам’ятник розстріляним євреям у вигляді менори. Встановлений 29 вересня 1991 року, в 50-річну річницю першого масового розстрілу євреїв. Від колишньої контори єврейського кладовища до пам’ятника прокладена вимощена плиткою “Дорога скорботи”.
Хрест в пам’ять розстріляних православних священиків. Встановлений у 2000 році на місці, де 6 листопада 1941 року були розстріляні архімандрит Олександр і протоієрей Павло, які закликали населення до опору нацистам.
Православний храм на честь ікони Божої Матері» Всіх скорботних радість ” в Бабиному Яру.
Камінь на місці передбачуваного Єврейського общинного центру. Закладений 29 вересня 2001 року, в 60-річну річницю першого масового розстрілу євреїв.
Пам’ятник знищеним дітям. Відкритий 30 вересня 2001 року навпроти виходу зі станції метро «Дорогожичі».
Стела в пам’ять остарбайтерів, встановлена в 2005 році.
Пам’ятник жертвам Куренівської трагедії у вигляді дзвону, встановлений у березні 2006 року.
Пам’ятник розстріляним 27 вересня 1941 року душевнохворим.
Пам’ятник роботи невідомого автора, Що представляє собою три хрести, зварених із залізних труб, з написом на одному з них «і на цьому місці вбивали людей в 1941 Господи упокій їх душі»
До 75-ї річниці трагедії у вересні 2016 року було відкрито пам’ятник розстріляним циганам у вигляді циганського возу.
Пам’ятники Бабиного Яру в інших країнах
Памятник в Нахалат Ицхак в Израиле (большая надпись сверху — «Бабий Яр»)
Українська влада разом з Благодійним фондом «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» готує потужну програму до 80-річчя трагедії в Бабиному Яру. Зокрема, сьогодні,6 жовтня 2021 року ,на території Бабиного Яру відбудеться офіційна церемонія за участю світових лідерів, діячів єврейських організацій, які вижили під час Голокосту, та українців, котрі рятували євреїв від смерті під час нацистської окупації та отримали звання Праведників народів світу.
Разом з Меморіалом Голокосту в Бабиному Яру планується відкриття музейно-меморіального об’єкта «Курган», всередині якого буде розміщено велику 3D-модель Бабиного Яру з подіями 1941 року, який зводять німецьке архітектурне бюро SUB та український Центр просторових технологій. Також заплановане відкриття меморіального об’єкта «Кришталева стіна плачу», авторкою якого є відомий митець Марина Абрамович, і прем’єра в Україні фільму Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст». Усі ці проекти реалізуються разом із Меморіалом Голокосту «Бабин Яр».
«Ми розповідаємо історію Бабиного Яру, створюючи музейний комплекс, що охоплює всю територію, де сталася одна з найбільших трагедій Голокосту. Це буде місце пам’яті, навчання й роздумів. Ми створюємо його так, щоб кожен відвідувач міг пережити свою власну подорож, відчути зв’язок із втраченим минулим і навіть – з конкретним втраченим життям», – наголосив художній керівник Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Ілля Хржановський .
Це місце поєднує нас у нашій скорботі, воно ж поєднує нас в усвідомленні необхідності пошуку та підтримки взаєморозуміння між нашими народами. Наш обов’язок пам’ятати цю сторінку історії, цю сторінку життя.
У читальній залі бібліотеки підготовлена виставка – нагадування «Бабин Яр – подих вічного болю».
Завідуюча бібліотекою Кінєва М.Г.