37 років назад жахливі події, які сталися в ніч на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС, вразили весь навколишній світ, приголомшили жителів планети страшним стогоном невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління.
Слово «Чорнобиль» стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Чорнобильська катастрофа була настільки глобальна, що їй привласнили 7-й рівень небезпеки за Міжнародною шкалою ядерних подій .
Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.
Крім республік колишнього Радянського Союзу(передусім це Україна, Білорусь, Росія), підвищення радіаційного фону також спостерігалось у Швеції, Норвегії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Англії, Данії, Бельгії, Туреччині, Іспанії, Канаді, США.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи було забруднено 20% території України. Потерпіло біля 5 млн осіб, серед них 1 млн – діти. З роками ці показники поволі зменшуються. Найбільша кількість постраждалих внаслідок цієї катастрофи проживає в Київській області, Рівненській, Житомирській, Чернігівській областях. За даними статистики, із забруднених територій переселено більш 100 тис. осіб із 186-ти населених пунктів.
Причини аварії
Існує принаймні два різні підходи до пояснення причини чорнобильської аварії, які можна назвати офіційними, а також декілька альтернативних версій різної міри вірогідності. Спочатку провину за катастрофу покладали виключно, або майже виключно, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, суд, а також КДБ СРСР, що проводив власне розслідування. МАГАТЕ у власному звіті 1986 року також в цілому підтримало цю точку зору. Значна частина публікацій у ЗМІ, у тому числі і недавніх, спирається саме на цю версію. На неї ж спираються різні художні і документальні твори.
Грубі порушення правил експлуатації АЕС, скоєні персоналом ЧАЕС, за цією версією, полягали в наступному:
– проведення експерименту будь-якою ціною, не зважаючи на зміну стану реактора;
– вивід з роботи справного технологічного захисту, який просто зупинив би реактор ще до того як він потрапив би в небезпечний режим;
– замовчання масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС.
Проте в подальші роки пояснення причин аварії були переглянуті, у тому числі і в МАГАТЕ. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 році опублікував новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в конструкції реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених в 1986 році, було визнано помилковими.
У сучасному викладі, причини аварії такі:
– реактор був неправильно спроектований і небезпечний;
– персонал не був проінформований про небезпеки;
– персонал допустив ряд помилок і ненавмисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;
– відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.
24 квітня з метою вшанування пам’яті загиблих унаслідок Чорнобильської трагедії, виховання бережливого ставлення до навколишнього середовища та рідної землі у приміщенні бібліотеки коледжу був проведений урок – спомин «Тривожні дзвони Чорнобиля». Запрошені були студенти ІІ курсу (ІІ- А ел., ІІ- Б ел., ІІ – бухг., кл. керівник Корепанова А.О.) та гр. ІІІ – Б мех. та заступник директора з виховної роботи Донцова О.М.
Бібліотекою сумісно з гр. ІІІ – Б мех. та викладачем Недосєкіною Л.Ф. була підготовлена розповідь про трагічні події квітня 1986 року та їх жахливі наслідки для людей та навколишнього середовища. Про подвиг перших ліквідаторів пожежі на Чорнобильській АЕС – 28 молодих чоловіків, які ціною свого життя за декілька годин подолали полум’я та залишилися героями навічно. Цю інформацію супроводжували на екрані жахливі кадри ліквідації аварії, які привернули увагу та визвали емоції та співчуття.
На фоні пісні Наталії Май «Чорнобиль» хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять про усіх жертв Чорнобиля.
На захід був запрошений завідуючий заочного відділення та викладач Прилуцький Володимир Іванович, який має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС. У далекому 1986 році він обіймав посаду начальника зведеної автоколони Одеської області та був направлений на будівництво дороги від станції до вахтового селища Зелений мис.
Володимир Іванович поділився своїми спогадами та відчуттями від побаченого тоді, чим заволодів увагою аудиторії.
Ці жахливі події не залишили байдужими нікого, поети і письменники в тому числі. Тема Чорнобильської трагедії знайшла місце у поетичних творах Івана Драча, Ліни Костенко , Бориса Олійника, Миколи Сингаївського , Шевченківського лауреата Леоніда Горлача , Дмитра Павличка.
Завідувачка бібліотеки Дмитрієва М.О. презентувала віртуальну виставку книжок Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» та Галі Аккерман «Пройти крізь Чорнобиль» та закликала усіх ознайомитися з цими творами.
Студенти групи ІІІ – Б мех. Поломаренко Денис, Гаврилов Денис та Сергаєв Андрій активно допомагали в проведенні заходу: доповнювали розповідь та декламували напам’ять вірші. А наприкінці провели демонстрацію протигазів та показали спосіб їх використання. Усі бажаючі студенти мали змогу також надягти засоби індивідуального захисту.
Окрасою усього заходу та його наглядно – інформаційним доповненням була книжкова виставка – реквієм « Живий плач мертвої зони» у читальній залі.
Після заходу усі бажаючи разом з класними керівниками ходою пішли до пам’ятника «Жертв Чорнобиля» для покладання квітів.
Зустріч викликала у студентів зацікавленість історією, фактами трагедії та викликала жваві обговорення щодо радіаційної небезпеки для людства.
Радіація не знає кордонів і відстаней, вона не підвладна осяжному часові. Будьмо ж пильні, об’єднуймо зусилля, щоб запобігти новим катастрофам. Пам’ятаймо: у нас спільна Земля і спільне небо. Зберегти їх для майбутніх поколінь – святий обов’язок усіх нині сущих.
Завідувачка бібліотеки Марія Дмитрієва.
Викладач культурології Людмила Недосєкіна.