Субота, 04.07.2020, 11:33
Вітаю Вас Гість | RSS

     Ізмаїльський агротехнічний коледж

Меню сайту
ІАТК
Головна » 2020 » Лютий » 26 » «Рідна мова – серця мого подих»
08:59
«Рідна мова – серця мого подих»

Із ніжності слова беру насолоду:

Воно – ідеал мій, для злету -  крило.

Мова моя дана Богом народу,

Мова моя – це душі джерело.

 

 

     Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними  надбаннями.

      День рідної мови -  унікальне свято. Воно є і спільним і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.

    Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.   Цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем  полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

     З нагоди цієї події, 24 лютого у приміщенні бібліотеки коледжу  було проведено літературно – художній пленер «Рідна мова - серца мого подих». В ньому прийняли участь студенти групи IБ мех. з кл. керівником Параховою Л.Я.,а гостями стали студенти  групи I-А мех. з кл. керівником Яланжі Л.Д.

     Бібліотекарі  Кінєва М.Г. та Дмитрієва М.О. розповили слухачам про те,що найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. І коли, як не сьогодні на весь світ нам вигукнути: «Хай живе рідна мова!» І чуємо, як  українською,російською , англійською, італійською,молдавською, болгарською та іншими нас підтримують люди, які також не дозволяють знецінитися, зникнути мові. Мова – це  той  інструмент, який  єднає  націю,  народність, народ до єдиного цілого. Це великий  скарб, який треба шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати.

    Про нашу державну мову,мову українців, які мешкають у нашому  Придунайському краї, розповіла викладач Парахова Л.Я.Вона підкреслила, що  українська мова - одна з найбагатших, наймилозвучніших в індоєвропейській мовній сім’ї, пройшла нелегкий, тернистий шлях, поки стала державною в незалежній Україні. Її гнали й переслідували, але  вона все ж існувала в піснях і думках, казках і переказах, гострилася й виточувалась в приказках і прислів’ях, самобутніх словах і зворотах… Лілія Ярославовна закликала присутніх вивчати, берегти  і шанувати рідну мову,заглиблюватися у ії походження  та історію, поширювати і пропагувати ії.

    Відеоролик пісні «Несе Галя воду» жваво розкрив різнобарвність та співучість української мови.

   Про один випадок, котрий яскраво розкрив неповторність та можливості української мови, розповідалось в сценці  «Багатство нашої мови» . Її розіграли студенти гр. I-Б мех. Нєдов Дмитро, Корольов Олексій, Руссу  Микола та Шкарупа Олексій .

   Емоційними  були доповіді студентів  Параян Артема, Корженко Олександра, Руссу Миколи та Бублика Ярослава про мову  та звичаї росіян, молдаван і гагаузів, які проживають у Придунав’ї. Доповнювали їх виступи яскраві відеоролики з піснями та танцями цих народів. Студент групи ІІІ -Б мех. Ангелов Михайло прочитав  гагаузькою мовою дитячу  лічилку  про скакалку.

   Дуже ємним і цікавим став виступ нашої  гості, представниці  болгарського товариства імені Кирила і Мефодія, Петрової Євдокії. Вона розповила про  тернисті шляхи болгар під час переселення на Бессарабську землю та про відомих  поважних людей, яких виплекав наш благодатний край.

   Протягом всього заходу звучали вірші про рідну мову, які віддзеркалюють  душу народу, його історію. Їх нам представили студенти гр. І-Б мех.:  Федосенко Олександр та Хрустальов Віктор.

   Наприкінці присутні мали змогу переглянути інформаційно насичений відеоролик «11 найцікавіших фактів про мови світу».

      Існує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її  мислення, впливає  на манери, поведінку та навіть зовнішність.
Скільки я знаю мов, стільки разів я людина. У цьому ми, сподіваємось, переконалися всі, хто був у нас на святі.

    Ми були б дуже раді, якби від нашої зустрічи студенти залишили у своєму серці хоча б одну краплинку любові до рідної мови, щоб кожен міг сказати:
    "Я
  пишаюся і люблю свій народ, свою землю, свою мову."

   Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.

   Тож, не замовкай ніколи, рідне слово!

   В читальній залі розташована виставка-подорож «На крилах рідного слова».

                                                                                 Завідуюча бібліотекою

Кінєва М.Г.

 

Переглядів: 141 | Додав: | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]